facebook
ЖИТТЯ

Бабуся, коли почула цю історію, сказала, що це був Ангел-Охоронець

Це сталося, коли я закінчувала 11 клас. Увечері в школі йшли підготовчі курси. Сутеніло рано, йти потрібно було далеко і через приватний сектор. Зазвичай я поверталася з подружками-близнючками. Але в той день вони злягли з грипом.

Я вийшла зі школи. Було вже зовсім темно. Біля ганку сиділа величезна вівчарка. Як тільки я вийшла, вона піднялася і пішла зі мною поруч, біля  лівої ноги.

Спочатку я насторожено поглядала на собаку. Але пес йшов  впевненим кроком, весь час зліва, на одній і тій же відстані від мене.

РЕКЛАМА

Йти було далеко і нудно, і я запитала у вівчарки:

– Агов, красеню, але ти ж знаєш, що я не твоя господиня?

Мені здалося, що собака кивнув, потім він  вильнула хвостом і ткнувся вологим носом мені в пальці.

– Значить, ми йдемо в одну сторону?

Я йшла і розповідала собаці про Сергійка, в якого тоді була закохана, про бабусю і дідуся. Звучить дивно, напевно. Але співбесідником він  був хорошим, слухав уважно, водив великими вухами і не перебивав.

За розмовами я не помітила, як пройшла майже половину дороги. У цей момент мене нагнала іномарка. Машина різко зменшила швидкість і повільно котилася поруч зі мною. Мені стало страшно. У місті якраз повзли чутки про  зґвалтування. Подейкували, що в те, що трапилося був замішаний син одного з директорів шкіл. І що хлопця ніколи не покарають. У машині голосно грала музика, всередині сиділи четверо. Всі п’яні. Іномарка зупинилася. Один з хлопців вийшов і спробував схопити мене за руку:

– Дівчино, сідай в машину.

Я озирнулася. Навколо нікого. Тільки п’яні хлопці і я. Що робити?

І в цей момент вівчарка почала голосно гавкати, шерсть на її загривку стала дибки, вона вищирила ікла.

– Дівчино, прибери собаку!

Але вівчарка продовжувала голосно гавкати, вона кидалася на хлопця і намагалася схопити його за зап’ястя. Той застрибнув у машину. Іномарка швидко поїхала.

Собака моментально заспокоївся і притулився до мене. Я хвилин десять гладила його тремтячими руками:

– Дякую, хороший, надійний, спасибі, спасибі …

Потім ми пішли далі. Я і собака. Він провів мене до під’їзду. Всередину не пішов. Тільки мене підштовхував носом – йди додому. Я подивилася на собаку:

– Почекай, я винесу смачненьке …

РЕКЛАМА

Вівчарка трохи відступила назад. У неї були особливі очі. Бурштинові, золоті, вони немов світилися сонцем і теплом. Немов це й не собака був зовсім …

Я швидко піднялася на 3 поверх:

– Бабцю, там собака, поїсти що-небудь, прямо зараз …

Я скинула взуття, вискочила на балкон, він перебував з протилежного боку будівлі. І … собака чекав під балконом. Він встиг оббігти будинок. Як він міг знати, що я вигляну? Знав. Подивився на мене, вильнула хвостом:

– Ти вдома? Ну все в порядку!

І побігла по своїх справах далі.

Бабуся, коли почула цю історію, сказала, що це був Ангел-Охоронець.

І знаєш, я пам’ятаю його очі … Сонячно-бурштинові. Я пам’ятаю їх до цих пір. І знаєш, ось це особливе тепле світло я іноді бачу в очах людей … Мені здається, так світиться любов.

Related Articles:

Close