ЖИТТЯ

Дно

Це він тягнув мене на самісіньке дно з самого початку, та тільки рожеві окуляри закоханості видавали в свідомості гарні малюнки райдужного спільного майбутнього, якого не могло бути апріорі.

Джерело фото: aif.ru

Я його геть не знала. Зовсім. Прийняла таким як є. З усіма його тарганами та дивацтвами. Мені він здавався майже святим. Таким серйозним, заклопотаним, турботливим та співчутливим. Але все це було вигадкою моєї податливої фантазії і великого бажання бути разом з тим – кого любиш.

РЕКЛАМА

Ми познайомились на дні народження спільної подруги. Рома тільки-но вернувся із закордону, від батька. Мав вигляд стильний та доглянутий. Модна зачіска, брутальна зовнішність, білосніжна посмішка та дещо відсторонені очі – попливла відразу. Й відразу здала усі позиції. Що я тільки не вигадувала, аби просто так зустрітися з ним на вулиці, начебто випадково, але його ніде не було. Я жалілася подрузі – зустріла своє щастя і втратила! На що вона лише якось з упередженням поглянула і сказала, що Роман якийсь чудернацький і краще мені триматися від нього якомога далі.

РЕКЛАМА

Було б послухатися поради – та де ж! Хоча, я майже почала про нього забувати – коли він з’явився знову. Тепер він виглядав немов хіпстер. Стурбований і розгублений зайшов на кілька хвилин на вечірку, а пішли ми з неї вже разом.

За три роки відносин – чого тільки він не вигадував! Аби ніде не працювати і висіти каменем на шиї. Мав завжди наполеонівські плани, а по факту – нічого. Я ж тягнула на собі цього невдаху та ще й знаходила час на другу, а згодом і третю роботу. Дякувати Богу – грамотні бухгалтери підприємцям були потрібні завжди.

А що ж Рома? Нічого! Абсолютно! Брехав щодня, пускав фальш у очі, маніпулював та підпорядковував. А згодом ще й руки почав розпускати. Але я й тут чомусь знаходила йому якісь виправдання. І байдуже, що мій гаманець він постійно добре підчищав, аж поки я не перевела все на картки. Лишала грошей лише на проїзд. Рома неабияк сердився. Я відчувала себе винною, але більше грошей йому не давала.

Якось я вирішила дізнатися – з ким же насправді живу. І жахнулася! Кожен із спільних знайомих, або родичів розповідав про Рому якісь нісенітниці! І жодного слова правди! З одних слів – він був сином заможного іноземного батька, який про нього колись дбав, а тепер – ні. Інші розповідали, що колись Рома був успішним власником якоїсь фірми, а тоді все втратив. Хтось казав, що він довго жив з жінкою, яка була старша за нього і займала впливову посаду. Не довго думаючи – поїхала за адресою, що вказана була в його прописці. Мене стріла Ромина матір. Познайомившись, я представилася дівчиною її сина.

– Що ти, доню! Рома наш на заробітки у місто поїхав, в нього жінка з сином є, одне тільки що не розписані, а мешкають в мене. Хлопець вже в школу піде. Рома наш молодець, регулярно гроші передає. Погано, що сам вдома вже давно не з’являвся, але ж від рідних не відмовляється. Тільки ось останнім часом складнощі в нього із роботою… – запевнила мене його матір.

Так от куди усі мої заощадження йшли! Я лютувала і того ж вечора вирішила зібрати Ромині речі та викинути з п’ятого поверху. Але вдома не було ні його, ні речей. Мене чекала лише записка: «Вибач, ми не створені одне для одного, бо ти мене тягнеш на дно».

Related Articles:

Close