ЦІКАВО

Добре там, де нас немає

Зима. 30-і роки. Москва. Голод. Мороз -30. По двору біжить бідно одягнений хлопчик з оберемком хмизу, за ним летить двірник в шапці і тілогрійці. Хлопчик біжить і думає: «Ні, ну так рішуче не можна. Я з хорошої сім’ї, я хочу вчитися, саморозвиватися. Хочу, врешті-решт, бути, як мій улюблений письменник Ернест Хемінгуей – мужнім, сильним… На пляжах Куби ловити рибу. А не від двірників в цьому місті тікати».

Куба. Спека. Ернест Хемінгуей, дійсно, мужній і сильний, сидить на пляжі і п’є з горла ром, оточений вродливими кубинками. Хемінгуей думає: «Ні, це – не життя. Жодного героїзму тут немає. Народу нічого не потрібно, 24 години на добу спека, мізки плавляться. Ось, бути б зараз в прохолодному Парижі з моїм другом Андре Моруа – ми б з ним випили хорошого французького вина, запалили б камін і проговорили б до ночі про вічне».

Реклама

Париж. Прохолодно, тиждень ллє дощ. Андре Моруа сидить в своїй мансарді, випиває третю пляшку коньяку, в ліжку дрімають дві парижанки. Моруа чортихається і каже: «Ні, це не життя. Це декаданс якийсь. Симуляція. Ось, був би я зараз в холодній Москві, знайшов би свого друга, великого письменника Андрія Платонова, ми б з ним відразу б по сто грамів міцної горілки випили б, і відразу б були ближче до вічності… Ось це – життя».

Москва. Зима. Мороз. Голод. Андрій Платонов, в шапці і тілогрійці, летить по московському двору за хлопчиком і думає: «Ось же чортеня! Наздожену – приб’ю!»

За матеріалами.

Реклама
Читати далi

Також цiкаво:

Close