ЖИТТЯ

Головне – не зовнішність

До тридцяти років в анамнезі у Іванової значився палкий роман з Юрієм, нудна повість з Костянтином і три коротких безглуздих історії зі Станіславом, Максом і Митьою, – розповідає Наталія Хвиляста на фейсбук-сторінці «Мудрість жінок,, юних серцем».

Ах, ще Сидоров, ну, це взагалі замітка в стінгазету. Перечитувати не тягнуло.

Іванова подумала: не доля, так не доля. Зітхнула і вирішила піти з літератури.
Записалася на курси в’язання і відправилася в притулок за вірним другом.

– Не знаєте, яку?- запитали у притулку,- походіть, придивіться, відразу зрозумієте, Ваша собака чи ні. Іванова обійшла всі клітини і вольєри. Серце жодного разу не йокнуло.

РЕКЛАМА

Джерело: uzhgorod.net.ua

– Нікого більше немає? А за ящиком хто?
– Це наша Люся, та ви її все одно не візьмете. Люся,йди сюди! не бійся!

Через скриньку висунулася Люся, сіро-бурої масті, в чорних плямах, горбата якась, зі звірячою мордою, жах ходячий, а не собака, глянула на Іванову і, за браком хвоста, привітно замахав задом.

– Люся добра, але самі ж бачите, її вже брали, через два дні повернули, сказали, на вулицю соромно вийти, ти нікому, Люсечка, не потрібна, нещасна ти наша.

“Як і я, як і я”,- подумала Іванова і сказала:” Пішли, Люся, ми з тобою зспіваємося! Платити щось треба? ”

Сусідка аж вискнула:
– Ой! Це хто? З притулку? Там що, людських собак не було?!

Джерело: tvoemisto.tv

Хлопчик з квартири поверхом вище запитав:

– Тітка Даша, а вона регоче? Я кіно дивився, вони вночі регочуть! Мама, давай теж гієну заведемо!

Життя упорядкувалася.

Вранці Іванова виводила Люсю, потім на роботу, ввечері гуляли довго.

У притулку не обдурили – страшна Люся виявилася напрочуд лагідною і вихованою людиною.

Правда, чужих не жалувала, гарчала, захищала Іванову від можливих посягань.
Сидорову, який захотів реанімувати відносини, порвала штани і мало не прокусила ногу.

– Дурна ти, Іванова,- крикнув покусаний Сидоров, -і собака у тебе дурна, обидві скажені!

На курсах в’язання викладачка сказала: – Ви багато чому навчилися, пора показати ваші вміння, через місяць чекаю готову річ, що завгодно, вибирайте самі, у кого з часом туго, можете зв’язати сукні для ляльки, на останньому занятті ми всі разом оцінимо ваші роботи, ну і для кого в’яжете, той нехай і продемонструє.

Спершу Іванова хотіла ощасливити себе, але справа не заладилося, на виході вийшла якась потворність.

І тоді Іванова вирішила створити пуловерчик Люсі.
Осінь на носі, холоднішає.

– Ну що ж, сказала викладачка, намагаючись не дивитися на Люсю, – бачу, Ви старалися.

Люся в рожевому стала зіркою мікрорайону, люди зупинялися і довго дивилися вслід, одна старенька навіть перехрестилася.

Джерело: Pinterest

Іванова не заморочуюся, нехай дивляться, зате Люся не мерзне. І пов’язала Люсі фіалковий светрик. На зміну.

Якось ввечері вирушила за кормом, Люсю прив’язала біля входу.

Купила, вийшла і побачила мужика, з цікавістю який роздивляється Люсю.

– Пробачте за цікавість, це порода така?- запитав мужик.
– Це собака така! Кому не подобається, хай не дивиться! -гаркнула Іванова, -вам усім лише б зовнішність, а на душу, що у людини, що у собаки, вам наплювати!
– Вам на зовнішність скаржитися, -сказав мужик,- а собачка мені якраз подобається, ну що, собачка, подружимося?

І простягнув руку, щоб погладити Люсю.

– Обережніше! Вкусить! Вона чужих не любить!- крикнула Іванова.

А Люся, замість власних зубів, показала чоловіку свою любов і ткнулась головою в долоню і замурчала.

– Хороша собачка, хороша, -сказав чоловік. Ну що, залишилося з господинею подружитися.

РЕКЛАМА

Нікуди література від Іванової не поділася. П’ятий рік пішов. П’ятий том дописують.

Related Articles:

Close