ЖИТТЯ

Їхала я в потязі. Спереду сиділи дві дівчинки і вони були дуже активні

Джерело: eway.in.ua

Їхала я в потязі. Спереду сиділи дві дівчинки і вони були дуже активні. З вигляду їм було по років п’ять. Тато не звертав уваги на своїх дівчаток. Вони так хотіли поговорити і погратись з татком, але йому було байдуже. І от його терпець увірвався:

– Що ж таке? Що ви від мене хочете? – обурено сказав батько.

І дівчатка замовкли. 

РЕКЛАМА

Ви хоч знаєте хто ви такі? Ви зрозумієте, дівчата, хто ви? Ви- ніхто! Почули? Засвоїли? – дмухнув їм в обличчя рідний татусь. 

Маринка і Галинка завмерли. Мені здається, у них навіть голосочок почав тремтіти. Батько смикнув їх за руки і просто розвернувся до вікна. дівчатка заспокоїлись і вже до нього не лізли. В моїй голові не вкладалось, як так можна говорити із своїми дітьми. Ти ж батько! Я мати  і навіть голосу не підвищую на рідних дітей.

Хотілось привселюдно встати і сказати: ” Знаєш що , це ти нікчемний батько. Це ти- ніхто!”.

Із жалем на серце я просто закрила очі і  шукала в собі сили заспокоїтись. А поруч зі мною сиділа дівчинка років 19. Напевно студентка і простягнула до дівчаток руку, а в руці була шоколадка.

– Дівчатка беріть, це вам!

РЕКЛАМА

Маринка і Галинка взяли. А що було далі……

Дівчатка покликали тата, а той вже збирався знову їх сварити, але вони простягнули йому плиточку шоколаду і той аж здивувався.

– Я не хочу, їжте самі,- відповів батько. Але вони продовжували тримати. 

– Я ж сказав, що не хочу, справді. 

Ніколи не забуду оцю дорослість дівчаток. Вони поклали плиточку шоколаду таткові на коліно. На кілька хвилин цей дратівливий чоловік перетворився на доброго і турботливого батька, а Маринка і Галинка стали дорослими дівчатами.  У будь-якому випадку, саме я так відчула!

Вони дуже довго мовчали і дивились один на одного. Затім дівчата обняли татуся, а він їх. Це було так зворушливо. Потім дівчата поклали у рот татові шоколадку.

Якими ж потрібно бути розумними і мудрими! І я собі подумала: ” Сиджу така праведна, хотіла привселюдно звинуватити і обізвати його, а зараз дівчатка сидять в обіймах свого батька і їм добре”.

Виходячи з автобуса, я сказала їм дякую, сумніваюсь, що вони зрозуміли за що. Я дякую їм за цей урок і досвід. Я запам’ятала цей випадок, але усвідомила через довгі роки. Суть така: виховувати дітей потрібно не криками, биттям, сварками, а прикладом…..саме прикладом.

Дівчатка змінили не лише свого батька, а й мене! 

Любі батьки, цінуйте, бережіть та любіть своїх дітей. Вони – найдорожче, що у вас є!

 

 

 

Related Articles:

Check Also

Close
Close