ЖИТТЯ

Історія про те, як я почала жити після всиновлення сина!

З дитинства знала, що хочу велику сім’ю, але для мене тоді двоє дітей та батьки було великою сім’єю, тому я не знала, що мені двоє буде мало.

Бажання росло разом зі мною, і коли нашій з чоловіком дитині виповнилося 4, ми почали збирати документи на всиновлення ще однієї. Час йшов, ми розбудовували наш будинок, виховували нашу дитину, відвідували курси, як стати добрими батьками для всиновленої дитини.

РЕКЛАМА

І все б добре, але складалося враження, що моє життя живе хтось за мене, а я просто стою поруч та спостерігаю за цим.

Дзвінок давньої знайомої – знайшли новонароджену дитину без батьків. Я з чоловіком кидаю все і їду туди. Приїхали, але дитину вже забрали, а нас поставили у чергу.

Ми повернулися додому, а через тиждень мені зателефонували.

– Доброго дня, ви ставали у чергу, щоб отримати дитину? – запитав голос.

– Так. – відповіла я.

– Тоді їдьте у Харків, там відмова на дитину. Будете знайомитися. – сказав голос.

Нема сенсу описувати, як ми з чоловіком поспішно збиралися, їхали годину, а потім жартували на рецепції доки чекали знайомства з малюком.

Коли мені його дали на руки й він протягнув свою ручку до нас, то у той же момент все стало так правильно і я раптом знову почала жити власним життям. І зрозуміла, що все буде добре.

РЕКЛАМА

Ця дитина народилася через 9 місяців після того, як ми з чоловіком збирали документи на всиновлення. Він народився, щоб стати нашим сином! Але це вже інша історія.

istoriia-iak-ia-pochala-zhyty-pislia-vsynovlennia-syna
upbaby.ru

Related Articles:

Check Also

Close
Close