facebook
ЖИТТЯ

Історія про легендарну сваху тітку Міню

Сьогодні тітки Міні вже немає на землі. За нашим звичаєм, тому хто помер не можна приносити квіти, але ніхто не сказав, що їм не можна дарувати розповіді.

Міна Мойсеївна, або просто тітка Міня, була сусідкою по квартирі мого друга, режисера з кіностудії імені Горького.

Ось іноді бачиш людину всього п’ять хвилин, а таке відчуття, що знаєш її все життя. Точно таке ж відчуття виникло у мене після зустрічі з Міною Мойсеївною.

РЕКЛАМА

Пам’ятаю, сидимо ми з нею, розмовляємо. Раптом – телефонний дзвінок. Хтось помилився номером. Гучний чоловічий голос, який чув навіть я, кричить:

– Куди я потрапив?!

– А куди Ви цілилися? – питає тітка Міня.

Тепер прийшла пора сказати, ким же була тітка Міня. Вона була професійною свахою. Сьогодні, в епоху шлюбних оголошень і електронних зв’язків, ця професія здається вже неактульною. Але тільки не для тих, хто знав Міну Мойсеївну.

– Людина повинна вміти розхвалити свій товар, – говорила вона. – Реклама – це велика справа. Подивіться, коли курка несе яйце, як вона кричить, як вона сокоче. А качка несе тихо без єдиного звуку. І результат? Курячі яйця всі купують, а про качині ніхто навіть не чув. Ось вам і звукова реклама!

Не знаю, як вона рекламувала своїх женихів і наречених, але клієнтура у неї була велика, телефон не замовкав з ранку до вечора.

Було суцільне задоволення слухати, як вона вирішує справи.

– Алло! Що? Так, я вас пам’ятаю, Володя. Так що Ви хочете? Щоб вона була молода, так, красива, і що ще? Багата. Я не зрозуміла, Вам що, потрібно три дружини? Ах, одна! Але, щоб вона все це мала. Ясно. Вибачте, а що ви маєте? Хто Ви за професією? УЧИТЕЛЬ Екологія? Добре, телефонуйте, будемо шукати.

– Алло! Хто говорить? Роза Григорівна? Від кого ви? Від Буцхеса. Дуже приємно. А що Ви хочете? Нареченого? Для кого, для доньки? Ні? А для кого, для внучки? Ах, для себе! Цікаво. Якщо не секрет, скільки Вам виповнилося? Тридцять шість? А в якому році? Добре-добре буде шукати.

– Алло, це Яків Абрамович? Добре, що я Вас застала. Дорогий мій, ми обидва чудово знаємо, що у вас жахлива дочка, яка не дає вам жити. Але все одно, коли я привожу нареченого, не треба йому відразу цілувати руки і кричати, що він ваш рятівник. Вони тут же починають щось підозрювати!

Коли Мині Мойсеївні виповнилося 75, вона прийняла найважливіше рішення у своєму житті – виїхати в Ізраїль. І вона поїхала. Тихо, непомітно, нікому нічого не сказавши.

Пройшли роки, багато в світі змінилося. І я вперше опинився на Святій землі.

Я відразу ж попросив своїх друзів відшукати Міну Мойсеївну, якщо вона ще жива, а якщо немає – хоча б дізнатися, де вона похована.

На наступний ранок вдосвіта в моєму номері задзвонив телефон:

– Алло! Це великий російський письменник Шолохов-Алейхем?

– Тітка Міня! – закричав я. – Це Ви?

– Ну так! Що ти так здивувався, ніби тобі подзвонив Ясір Арафат?

Через декілька годин я вже снідав в її квартирі, точній копії старої: ті ж фіранки на вікнах, ті ж фотографії на стінах, такий же маленький телевізор, по якому йшли все ті ж наші передачі.

– Нічого не змінюється, – сказала вона, перехопивши мій погляд. – Все як було. Навіть професія у мене та ж.

– Як? Ви і тут сваха?

РЕКЛАМА

– Чому ні? Тут теж треба з’єднувати нареченого і наречену. Як то кажуть, зводити кінці з кінцями.

Подальша частина дня проводилася під акомпанемент суцільних телефонних розмов тітки Міні:

– Алло? Слухаю! … Так, я Вас пам’ятаю. Ви хотіли наречену з хорошим приданим. Так ось, можете відкривати рахунок в банку «Хапоаліт» – я вам знайшло наречену. За нею дають 50 тисяч шекелів. Що Ви хочете? Подивитися її фото? Милий мій, за такі гроші я фото не показую. Отримайте придане, купіть собі фотоапарат і знімайте її, скільки влізе!

– Алло? Бокер тов, геверет! – і тітка Міня заторохтіла на івриті, як кулемет. – Ненормальна румунська єврейка, – сказала вона, поклавши трубку. – Грошей повно – і вона сходить з розуму. Не хоче блондина, не хоче брюнета, подавай їй тільки рудого! Звідки я знаю, чому? Може, у неї спальня червоного кольору, хоче, щоб чоловік був точно в колір!.

– Алло? Ша, що Ви кричите? Хто Вас обманув? Я Вам відразу сказала, що у неї є дитина. Яка ганьба? … У чому ганьба? … Ах, дитина народилася до весілля! Так що? Звідки дитина могла знати, коли весілля? …

А я сидів, слухав все це і вмирав від щастя й захвату! Тому що поруч була тітка Міня, тому що, слава Богу, є те, що в нашому житті не міняється.

Часом мені здається, що кинь тітку Міня в тундрі, в тайзі – і вже через пару днів вона буде ходити сватати чукчу і ескімоса:

– У мене для Вас приголомшлива наречена! Вона навіть не дуже схожа на чукчу, скоріше на японочку. Яке придане? … Які олені? … Ні, він зійшов з розуму! Я йому пропоную красуню, а він хоче оленів. Так Ви тільки одружитеся – і у вас роги будуть більше, ніж у оленя!
Сьогодні тітки Міні вже немає на землі. За нашим звичаєм, тому, хто помер не можна приносити квіти, але ніхто не сказав, що їм не можна дарувати розповіді. Я написав її в пам’ять про Міну Мойсеївну і шкодую тільки про те, що вона її не почує. Інакше вона б неодмінно сказала:

– Між іншим, про мене міг би скласти і трохи краще! До того ж ти забув вставити мою головну фразу про те, що треба вміти радіти життю, пише джерело.

Фото – postila.ru

Related Articles:

Close