ЖИТТЯ

Хлопець не знав, як сказати дружині про наявність сина, а вона зраділа, коли дізналася

Андрій одружився півроку тому і був щасливий зі своєю дружиною Мариною, але він все ніяк не міг знайти слушної нагоди, щоб розповісти їй про минуле життя. Якось так вийшло, що він не знайшов у собі сил розповісти їй про сина. Хлопчику зараз шість років, і з його матір’ю вони не спілкуються, бо відразу після народження дитини Олена забрала сина і поїхала за кордон.

Андрій спочатку як міг допомагав Олені, надсилав їй гроші, а рік тому вона повідомила, що вийшла заміж і більше не потребує його подачок. Андрій образився і гроші давати перестав, та й життям сина не цікавився. А зараз його дружина Марина часто говорить про дітей, вона хоче народити малюка. Андрій не проти, але він все частіше думає про сина. Ось і вчора дружина почала розмову про дітей.

-Андрюша, ну давай я вже перестану пити ці дурні таблетки, так хочеться маленького поняньчити, погуляти з візочком! -Угу, так, звичайно, – відповів Андрій, думаючи про своє. -Ти мене не слухаєш! – обурилася Марина, – так що з тобою? Ти такий вже кілька днів. -На роботі проблеми, – відсторонено відповів Андрій. -Добре, добре, – підозріло дивлячись на чоловіка сказала Марина. Андрій і радий був би сказати дружині про сина, але не знав як вона до цього поставиться. Вона у нього така ревнива, хіба мало що.

Минуло ще кілька днів. На його телефон надійшло смс з незнайомого номера. «Андрію, мені потрібно поговорити з тобою. Олена »Прочитавши повідомлення, Андрій тут же передзвонив за номером телефону. -Лена, це я Андрію! -Добре, що ти відразу передзвонив! – відповіла колишня, – я зараз в країні, привезла Сашу. У нас там проблеми, ми можемо зустрітися, я тобі поясню все!

Реклама

Андрій відразу погодився. У кафе куди прийшов Андрій хвилин через тридцять, він побачив за столиком Олену і хлопчика. Серце Андрія застукало сильніше. -Так он він який, мій синок, – сказав він, підходячи до столика. Лена схопилася на ноги, хлопчик з цікавістю подивився на чоловіка. Привіт, у мене до тебе справа! – схвильовано сказала вона. -Що трапилося? – запитав Андрій. -Ми з чоловіком їдемо волонтерами в Африку, але з дитиною туди ніяк не можна. Генрі пропонував відправити його в цілорічний пансіон, але мені шкода віддавати Сашку до  чужих людей.

Я привезла його до мами, але вона сказала, що по здоров’ю не зможе стежити за онуком і тим більше жити з ним. Тут я і подумала про тебе! – і вона вичікувально подивилася на Андрія. -Я, звичайно, заберу сина, але ви на довго? – запитав він. -Не можу сказати точно, поки що роки на півтора-два, а далі видно буде, – зніяковіло сказала Олена. -Зрозуміло, – відповів Андрій.

-Ну, що Саша підеш жити до мене? – запитав він сина, – ти знаєш хто я? -Так, ти мій тато! Мені мама розповідала про тебе, – сказав хлопчик, – а у тебе є іграшки і планшет? -Ні, поки що, але ми купимо, – сказав Андрій і поплескав сина по голові. -Ну я піду, у мене вночі рейс, – сказала Олена, встаючи. Вона обняла сина, поцілувала його. -Будь вихованим хлопчиком, – сказала вона, – я скоро приїду і привезу тобі подарунок. -Добре, – сказав Саша, витираючи сльози. Лена пішла.

-Не плач, Сашуля, бо я теж буду плакати, – сказав батько синові. -Я не плачу! – сказав син крізь сльози. Прийшовши додому з сином, Андрій не застав дружину вдома. Через півгодини вона прийшла з покупками. І зустрічати її вибіг Саша. Він забрав сумки на кухню. А Марина з подивом дивилася то на хлопчика, то на чоловіка. -Тату, а куди прибрати пакетики з цукерками, – прибіг хлопчик в коридор. -На стіл поки що поклади, – сказав Андрій, дивлячись злякано на дружину.

-Тату? – здивовано підняла брови дружина, – це твій син? -Так, це мій син, звати Саша, йому шість років, і всі ці роки він жив зі своєю матір’ю в Америці, а сьогодні вона віддала його мені, бо поїхала кудись по роботі. -У тебе є син, і ти мовчав! – вигукнула Марина. -Я боявся, що ти не так зрозумієш! -Але йому ж шість років, це було дуже давно, – пояснила дружина, – нерозумно ревнувати до минулого.

Ех, ти, дивак! -Саша, пішли мити руки і я напою тебе чаєм! – крикнула вона в сторону кухні і пішла до хлопчика. Андрій пішов за нею слідом, радіючи, що тепер у нього і дружина, і син, і скоро можливо буде ще один.

Реклама
Читати далi

Також цiкаво:

Close