ЖИТТЯ

Коли рідня просить

Джерело: 27.ua

Є родичка по материній лінії, безпардонна в проханнях своїх. Я для неї хамка справжнісінька. І це дуже добре. Поясню чому.

Жінка вважає, що їй зобов’язаний весь білий світ. Приїхала до нашої тітки в село нібито просто так, ага-ага така привіт-привіт. А сама жалом поводила у дворі і ввечері тітки передзвонює: “Мені тут синові потрібно допомогти сесію здати, ти мені гусей не даси?»

“Тобто даси?”,- здивувалась тітонька.

РЕКЛАМА

Так ніби не чує: ” Мені потрібно штучок шість”.

Тітка відмовила і стала поганою. І рада, бо більше подібних прохань не було.

А наша мати завжди хорошою хоче бути. Родичка ця працювала раніше в школі вчителем і відправили її з райцентру до міста на курси. Вона подзвонила до нашої мами і напросилася в гості. А вже вдома з’ясувалося, що ця на тиждень. Я не проти, хай живе. Але мені, наприклад, незрозуміло коли жінка 47 плюс їде на тиждень в місто, жити буде в гостях і з собою не бере елементарного – нічну сорочку, халат … та хоча б зубну щітку.

Приїхала на все готове, губки бантиком склала і сидить посміхається … Я розкусила цю акторку відразу, а мати як блаженна наша ходить … нарядила її в домашнє, мало не ноги їй миє ….

РЕКЛАМА

За тиждень ця жінка жодної тарілки за собою не вимила, ні буханки хліба не купила. Так з бантиком на губах і посиділа.
А в день коли їй їхати сказанула: «Ще до сина заїхати хочу.» І виявилося, що у сина в місті вже квартира власна, а жила вона у нас.  Проговорилася, а потім задню включила: «Не хотілося його турбувати …» Та й навіщо? У “любих” родичів поживу, нехай прислуговують!

Минуло років шість ,знову з′явилась. Хотіла зробити наступ на наше князівство. Тільки не удалось, ремонт в будинку робили не до неї було. Уже не працювала вона в школі, влаштувалася в магазин пальто продавати.

І ось дзвонить вона мені, шепоче своїм голосочком: “Ось хотіла паркан пофарбувати, ти мені фарбине віділлєш? »  Я вже подумала дах прорвало у неї, не розумію про яку фарбу йде мова.

” Ну ти ж на фабриці працюєш відлий мені трохи..”

Це я повинна піти в цех, відлити у когось  фарби і привезти їй за сто кілометрів. Це абсурд!

І я така кажу : ” А ви мені гудзиків наріжте”.

Тиша така. Яких каже гудзиків. А я їй пояснила, гудзиків з пальто, щоб мені нарізала кульочок. Мені на вироби племінниці в школу. Хамка я тепер. В опалі разом з тіткою, що гусей пожалкувала.

 

 

 

Related Articles:

Close