ЖИТТЯ

Не хочеш пожити у будинку пристарілих?

Джерело: doshkolenok.kiev.ua

Микола Петрович вирішив сходити в магазин за сіллю. Пам’ять останнім часом стала значно гіршою, бо учора ж був. От і довелось їсти усе без солі. 

Пішов,а телефон забув. Максим каже, що телефон повинен бути постійно із собою.

Сину, нащо він мені? У мене є домашній.

РЕКЛАМА

– А якщо щось з тобою трапиться? Тато, він завжди повинен бути з тобою. 

Коли дідусь повернувся, взяв телефон, а син то дійсно телефонував і не раз. Набирає, слухавку піднімає Максим:

Тато, чого ти не береш слухавки? Знову забув?  Ми з Жанною їдемо до тебе. Є справа.

Через деякий час приїхали, невістка навіть не привіталась. Зайшли , сіли за стіл. 

Максиме, щось сталось? – Микола Петрович почав хвилюватись.

Так, все добре. Навіщо брехати? Тату, переїжджай до нас, будеш онуків глядіти і тобі буде несамотньо. А твою квартиру ми продамо. Хочемо відкрити свою справу. Що скажеш?

– Я не хочу вас у чомусь обмежувати. Мене і таке життя влаштовує. Ще б ви частіше приїжджали.

РЕКЛАМА

– Тато, ти тут один, онуки тебе не бачать.

– Добре, я переїду. Тільки квартиру продавати я не буду. Раптом, захочу повернутись. 

Невістка тут заворушилась:

– Як це не будете продавати? А на що ми будемо відкривати салон? У нашому будинку у вас буде окрема кімната. А ця квартира без догляду згниє!

– Не хвилюйтесь, за квартирою догляне сусідка.

– Все, Максим, їдемо. Я ж тобі казала, що це немає сенсу. Видно, йому гроші важливіші за родину. 

Йди до машини, я зараз підійду.

Дідусь взяв усе необхідне, що йому могло б знадобитись. Їхати зовсім не хотілось. Адже, ці стіни пам’ятають усе. Він дуже хотів бачити,як ростуть онуки, але одне діло, коли вони приїжджають, а інше,коли ти їдеш у дім,де свої правила.

Минуло кілька років і дідусь уже не раз пожалкував, що переїхав, але назад шляху не було.

Син з невісткою постійно сварились. Онуки приходили до дідуся, обіймали і тихенько плакали. Квартиру все-таки продали,а справа прогоріла. Невістка ще більше дратувалась,почала пити.

І одного дня син зайшов у кімнату до батька:

– Тату, ти не хочеш пожити у будинку пристарілих? Ми так добре жили до твого приїзду, а зараз навіть на сім’ю не схожі. Давай тимчасово там поживеш і повернешся назад.

Микола Петрович зараз живе у будинку пристарілих. Діти навідують його кілька разів в рік. У Жанни немає нормальної роботи, тому живуть на одну зарплатню Максима. Хлопець кілька разів кликав батька назад, але той так і не погодився.

 

Related Articles:

Close