facebook
Uncategorized

Не рідна дитина. “Наташа, це – Вадим, і він буде жити з нами”.

Не рідна дитина може з’явитися в будинку найрізноманітнішими способами: можна усиновити або удочерити дитину; одружитися або вийти заміж за людину з дитиною; можна забрати до себе осиротілу дитину родичів; можна взяти до себе пожити дитину, батьки якої виїхали на заробітки; можна прийняти дитину своєї половинки, народженої на стороні або прихистити 17-18-річну «дитину» на час її навчання в університеті.

А можна, як героїня моєї сьогоднішньої історії, в один прекрасний день прийти додому і почути:

– Наташа, це – Вадим, і він буде жити з нами.

Наталя, почувши заяву чоловіка, від несподіванки впустила пакети з продуктами. Вона стояла, не знаючи що сказати, переводячи погляд з чоловіка на хлопчика років 10 і назад.

РЕКЛАМА

– Вадиме, йди до себе в кімнату. Нам з тіткою Наталкою треба поговорити!

Наталя взяла себе в руки, роззулась, і пішла помити руки. Єгор, чоловік Наталії, відніс пакети на кухню і заглянув у ванну до дружини.

– Чому ти мене не попередив?

– Наташо, якось несподівано все вийшло, Я хотів … Не знав як …

– Чому ти мені не сказав, що у нас вдома дитина? Я б купила чогось корисного, а ще – солодкого до чаю. – Наталя повернулася до чоловіка і взяла рушник.

– Ти не будеш лаятись?

– Ні. Розбери покупки, а я піду знайомитися.

Наталя на мить заплющила очі і згадала себе.

– Марина, знайомся – це Наташа, моя дочка від першого шлюбу. Тепер вона буде жити у нас.

– Як ти посмів притягти цю дитину в мій будинок? А мене ти запитав? У нас своїх двоє! Навіщо вона тут? Віддай її своєї матері! З нами вона жити не буде! А ще краще – хай вона слідом за своєю матусею відправляється!

– Марина, ну що ти? Наташа втратила матір, інших родичів немає. Куди я її? На вулицю? У Наташі квартира є.

– Мені плювати куди! Хочеш – на вулицю, хочеш – до своєї недоумкуватої матері, хочеш – в дитбудинок! Плювати мені на квартиру!

Наталя похитала головою, відігнавши спогади. В кінці-кінців, в дитбудинку було не так вже й погано. Життя з мачухою явно було б у сто крат гірше.

Наталя постукала в двері маленької спальні і зайшла. Вадим сидів на ліжку і зосереджено дивився в одну точку.

– Привіт. Тебе Вадим звуть? Я – Наташа. Давай знайомитися?

Наталя простягла хлопчикові долоню, той з побоюванням покосився на руку дівчини і відвернувся.

– Підемо чай пити? Ти любиш оладки? Ще у нас десь була згущене молоко. Ти голодний?

Вадим кивнув.

Наталя замішувала тісто. Вона й гадки не мала чим же годують дітей. Суп? Напевно. Супи корисні для всіх, а не тільки для зростаючого організму. А вже пюре з сосисками люблять всі діти.

Після вечері Єгор включив телевізор, посадив Вадима перед екраном, прикрив за собою двері, зітхнув, налаштовуючись на важку розмову з дружиною, і пішов шукати Наташу.

– Де його мати? Вона ж десь жила?

РЕКЛАМА

– Пес її знає. Жила, років 12 її не бачив. Підкинула Вадима мамі під двері, з запискою в руках – закохалася, поїхала, не шукайте.

– Ти впевнений, що Вадим буде жити з нами?

– Якщо ти не проти.

– Не проти. – кивнула Наталя. – Треба зайнятися оформленням документів.

Однокурсниці Наталії крутили пальцем біля скроні:

– Тобі 22 роки, який племінник? З глузду з’їхала? Нехай живе з матір’ю твого Єгора! Про собі подумай! Ти не працюєш, якщо будете хлопчиська виховувати, на тебе грошей не залишиться!

– Не залишиться – переживу! – відмахнулася Наталя. – Але хлопчика не покину. Досить того, що батьки його кинули.

Наталя оточила племінника турботою. У хлопчика підтяглася успішність – місце двійок і трійок, якими ряснів щоденник Вадима, зайняли четвірки і п’ятірки. У Наталії була невелика перевага – вона закінчувала педінститут, і як знайти спільну мову з дитиною її навчили.

Народження двоюрідної сестри Вадим зустрів із захопленням. Вільний від уроків і домашніх завдань час він присвячував маленькій Поліні. Ревнощів не було: Наталя згладила ситуацію, як тільки у Вадима з’явилися перші побоювання у власній непотрібності.

Зараз Вадим вчиться на 4 курсі. Він буде вчителем, як і Наталя. Але викладати він буде інформатику. Вадим знімає квартиру і працює – лагодить комп’ютери і ноутбуки. Юнак – найбажаніший гість в домі дядька й тітки. А Поліна і її молодший брат Дмитро обожнюють свого старшого брата.

Наталя пишається племінником, щиро вважаючи його своїм старшим сином. А Єгор все так  само шаленіє  від власної дружини. Єдине, що трохи гризе Наталю – а що якщо повернеться Карина? Але що б не трапилося, Наталя впевнена – Вадим з гідністю поведеться в будь-якій ситуації, адже вона виховала порядну людину.

Наталю, низький Вам уклін. У світі, де батьки відмовляються від рідних дітей, люди, подібні Вам, на вагу золота.

Related Articles:

Close