facebook
ГУМОР

Панове, приїздіть в Одесу

Панове, приїздіть в Одесу, таки по-хорошому,

Бо Одеса приїде до вас, але там вже … Як вийде!

Щоб не було так, як в тому рекламному слогані, що висів на 7-му кілометрі:

– Дама! Ви ще не вагітні? Ну тоді ми йдемо до Вас! Тому, таки розслабтеся і спробуйте отримати задоволення …

У кіоску дама-реалізатор, яка торгує курточками, розмовляє по мобільнику і  не помічає  покупця.

РЕКЛАМА

– Мадам Ви не могли б мені дати, подивитися ось той лапсердак-набравшись сміливості запитує у неї чоловік-покупець, показуючи на куртку.

– Чоловіче, не компостуйте мені мізки. Ви спочатку визначитеся-Вам таки дати, або таки подивитися? Бо я таки можу Вам і дати … Я ж з Вами не сварилася.

Скажу тобі шановний читачу, по совісті-якби мені вона дала, то я б у неї, таки взяв.

В Одесі, окрім оптових ринків існує-живий, де пахне смаженою камбалою, свіжими бичками і спекотними південними жінками, вже пару тисячоліть, знаменитий, на весь світ, ринок  Привоз. Якщо ти думаєш дорогий читачу, що ринок-це таки місце, де просто робляться покупки, поспішаю тебе розчарувати … Привоз-це не просто місце в Одесі, в якому торгує люд, робить свій Шахтар-махер і отримує свій маленький гешефт-це таки клуб … По інтересам, де один одесит хоче продати дорожче, а інший природно купити дешевше, ну і попутно поспілкуватися, так і за життя:

– Дамочко, за скільки  віддасте ваше дрібоття?

– І де Ви бачили дрібоття? Шоб Ви так жили-це таки найбільші і жирні бички, на ринку. Прошу по шість, але Вам, як інваліду по зору, віддам за п’ять.

– Добре, домовилися. Таки беру за чотири. Тримайте два.

Інші одесити йдуть на Привоз, чисто по приколу, за спілкуванням:

– Ви хочете мене переконати за те, що це і є яйця? Крупніше не буває? Не робіть мені смішно! Сьома друже, -звертається покупниця до свого супутника, -Покажи-но цій мимрі, які повинні бути ті яйця! Нехай заздрить!

І взагалі дамо, мені ваша фізія нагадує Париж.

– Шо, така красива?

– Ні, просто так сильно хочеться з’їздити.

За м’ясного ряду, другу годину, ходять батько з сином. Вибирають, таки домашню ковбаску.

– А ну ка, спробуй синок ще ось цей шматочок. Так бери ось той побільше -не соромся.

– Тату, я вже більше не можу. Спробуй сам.

– Сам, сам, все сам.Можно подумати, шо в тебе тато верблюд. Спробуй тобі кажуть, бо тітка на тебе розсердитися …

Нарешті одна продавщиця не витримує:

– Чоловіче! Я  дико перепрошую, але що ви тут другу годину все ходите, пробуєте і нічого не купуєте ?! Вам що, нічого не подобається?

– Та в тому то й справа, шо таки сильно подобається!

– Чого ж тоді не купуєте. Шо, грошей немає ?!

– Є!

РЕКЛАМА

– Ну так купуйте!

– А навіщо?

– Так шо б їсти!

– А ми що, таки з сином робимо?

– Кури, кури, а кому треба свіжих курей, а ось свіжі кури.Кури, кури, зовсім свіжі-тільки що приїхали з Херсона.

– Свіжі говориш. А чого ж тоді такі худі, здохла і злі? Вони у тебе, шо всю дорогу пішки йшли?

Одеса є Одеса та зайва згадка за її ринки їй, таки не зашкодить, скоріше навіть прикрасить.

Зараз-там навіть іноді, грає, великий симфонічний оркестр – попурі з Шопена і Бетховена. За просто так. З любові до мистецтва.

– І що, вони теж наші?

– Ви не повірите, але “таки да”!

Якби Одеси не було – її треба було б придумати.

Фото – leprechaun.land.

Related Articles:

Close