ЖИТТЯ

Поважайте і бережіть кожну крихточку хліба

Джерело: vsviti.com.ua

Наші дідусі та бабусі чудово пам’ятають голод, який стався у 1947 році. Напевно майже кожен з них ще досі ховає під подушку скибку хліба. Зараз вони вчать своїх онуків не розкидатись, а берегти кожну крихточку хліба. 

Мелажка вже й не сподівалась дожити до 1947 року. Вона себе не жалкувала, але ж діти….. Війна багато чого забрала у неї. Її домівку розгромили, чоловік не повернувся з фронту. Також війна забрала у неї двох діточок. Вона залишилась одна, без домівки і ще й з трьома дітьми на руках. Життя було дуже важким , жінка працювала у колгоспі. Топити будинок не було чим, тому час від часу позичала солому у колгоспі. Дітей необхідно було віддавати до школи, нові чобітки, кофтинки, а грошей було мало.  Від держави не було ніякої допомоги.

РЕКЛАМА

РЕКЛАМА

А ще й цей голодний рік…. Жінка працювала на двох роботах. Щодня отримувала пайок, а саме : мисочку супу і скибку хліба. Хліб віддавала дітям, а сама їла суп. У Мелажки спухли ноги і ледь вистачало сил йти на роботу. Діти дуже голодні ходять. Навіть влітку вони траждали від голоду, бо саду у них не було, на городі нічого не вродило. Якось їм вдалось десь взяти три картоплини. Жінка і діти дуже раділи, бо мож вдастя дерунів наробити. поставила миску на підоконня і пішла кликати дітей. Як приходять , а миски немає. Сил жити просто не було. У сусідки нещодавно розплодилась корова, то вона Мелажці раз у день приносила по літрі молока. Напевно це єдине, що їх врятувало.

Вже минуло 22 роки. Життя Мелажки змінилось. У неї з’явився  невеличкий будиночок. Син уже має свою сім’ю. Дочка теж вийшла заміж і подалась у місто.  Також Мелажка усе має свій садок.

А як приїжджають гості, то вона з радістю готує деруни. Життя налагодилось і все стало на свої місця. Цей жахливий рік назавжди закарбується у їхній пам’яті.

 

Related Articles:

Close