facebook
ПОРАДИ

Що значить бути на стороні дитини: 15 принципів

А ви замислювалися, як часто батьки займають  позицію засудження, якщо дитина щось накоїла? У виховних цілях ми об’єднуємося з усім іншим світом проти дитини. Вона залишається один на один проти дорослих.

РЕКЛАМА

Так, малюк може бути винен і ми повинні навчити його нести відповідальність. Але чи треба його позбавляти своєї підтримки? Без батьківської безумовної любові і співчуття діти дуже швидко замикаються в собі і вчаться нікому не довіряти. Дитина буде робити помилки, чинити некрасиво, відступатися. Але батьки – не карний орган, вони не повинні виступати проти своєї дитини і поспішати її засуджувати, особливо прилюдно. Дайте чаду зрозуміти, що, щоб не трапилося, ви допоможете йому виправити ситуацію.

Ми з сином зараз читаємо книгу Астрід Ліндгрен про Еміля з Леннеберги. У мене багато питань до батьків Еміля, але одним мама Еміля мені дуже симпатична: що б не накоїв її хлопчик, вона завжди каже: «Еміль чудовий малюк». І в цьому вона має рацію. Завжди потрібно бути на стороні своєї дитини, і особливо тоді коли вона погано поводиться. Не потрібно лаяти малюка як би він не пустував. Чомусь є така ілюзія, що чим сильніше насварити дитину, тим краще вона засвоїть урок. Насправді це не так. Чим сильніше насварити або покарати дитину, тим сильніше вона розсердиться, і поводитися буде ще гірше.

Не ображайтеся на дитину. Завжди залишайтеся в позиції дорослого і пам’ятайте хто з вас відповідальний за ваші відносини. Відповідальність за відносини завжди за старшим. Не ігноруйте дитину. Немає страшнішого покарання для дитини ніж ігнорування. Її начебто не існує. Це дуже страшно не існувати. Так дитина не задумається про те, що вона робить не так.

Ні. Вона взагалі в цій ситуації не здатна думати. Їй страшно. Багато дорослих людей, згадуючи ситуації зі свого дитинства, коли мама карала ігноруванням, говорять про те, що сприймали це як досить травмуючий досвід і описують свої почуття в той момент як «світ валиться». Буває так, що відносини через це руйнуються і довіру повернути складно. Ігнор – це один з видів психологічного насильства.

Не знецінюйте дитячі почуття. “Ну що ти плачеш через дурниці!”. Не дурниця. Була б дурниця, не плакав би. Допомагайте проживати почуття. Проговаривайте їх. “Ти засмучений, що зламалася іграшка. Тобі сумно і прикро. Давай обійму “. Завжди першим миріться з дитиною. Коли Ви гнівайтесь, а він починає базікати якусь дурницю – це його крок до Вас назустріч. Не відштовхуйте свого малюка. Вибачайтеся, якщо винні. Якщо накричали “за справу” вибачайтеся.

Крик – це не метод виховання. Крик – це слабкість дорослого. Завжди, що б не трапилося, давайте зрозуміти, що ваші стосунки в порядку. Так, він напустував, так, Ви розсердилися, але ввечері перед сном Ви все одно прочитаєте йому казку. Скажіть йому про це.

РЕКЛАМА

Не соромте дитину. Не дратуйте і не передражнюйте. Не смійтеся над її страхами. Не обзивайте і не навішуйте ярлики. Не намагайтеся підкупити дитину. Не шантажуйте. Домовляйтеся. Мотивуйте. Пояснюйте знову і знову. Зацікавте її. Захищайте свою дитину. Від перехожих на вулиці, від чужих батьків на майданчику. “Спасибі, у нас все в порядку”, “Ні, я нікому не дам забрати мого малюка”. Задавайте дитині питання. Не тільки тоді, коли Вам потрібно видати вказівки, а просто так.

Малюк  уже хвилин 20 сидить і захоплено грається? Пыдсядьте до нього, задайте кілька запитань, він з радістю розповість, що у нього там відбувається. Посміхайтеся дитині. Дивіться в очі і посміхайтеся. Покажіть йому, що Ви дуже раді тому, що він є у Вашому житті. Говоріть йому про свою любов. Часто. Дуже часто. Дитина сама дасть зрозуміти, коли досить. Любіть свого малюка. Він найдорожче, що у Вас є.

Автор: Ксенія Васильєва

Related Articles:

Close