facebook
ГУМОР

Щоденник домовика: частини 11-13. Сміх та й годі!!!

[nextpage title=”Щоденник домовика 11 частина”]
dnevnik-domovogo-statya-4

2 лютого.

Переїзд опишу, процитувавши слова Халка: «Не тільки всі можуть переїхати у будинок, точніше – не кожен може це… ай! По голові-то на фіга?…». Кота пустили першим. Від усвідомлення своєї важливості, той, забувши про всі моральні підвалини, позначив перший же кут. Втекти не встиг, забуксував по ламінату. В цілому, непоганий будинок. Двоповерховий, поруч ліс та річка. Спокійний, тихий район, кухня-вітальня 22 кв. м., два санвузли, сусіди…

Іноді ловлю себе на думці, що я міг би стати непоганим ріелтором.

3 лютого.

Весь вечір залипали з Халком біля каміна і міркували про долю світу. Дуже складно підтримувати з ним розмову, так як після слів «секуляризація» і «метемпсихоз», я іноді виходжу в астрал. Піду краще з котом повитріщаюсь на мух.

4 лютого.

Кіт заблукав в будинку. Знайшов його на горищі з криків: «Я твій дім труба шатал!» і «Планування – гівно!».

5 лютого.

Подивилися мультик «Кентервільський привид». Халк сказав, що аналогія на обличчя, і сюжетна лінія порівнянна з певними подіями, що мають місце в окремо взятому соціумі… загалом, я знову вийшов в астрал. Зустрів там Вассермана.

6 лютого.

Кіт надзюрив в передпокої і сказав, що буде там дзюрити  щоночі, поки не розквітне засохле мигдальне дерево. Думаю, коли господиня це побачить, кіт перегляне свої погляди на ботаніку і реінкарнацію.

7 лютого.

Сказав коту, що спати краще всього на прасованих чорних речах. Наприклад, на сорочці хахаля. Говорить, що дійсно, зручніше. Навіть Халк розчарований його наївністю.

8 лютого.

У зв’язку з останніми подіями, вирішили провести голосування з вибора нового імені хахаля. Голосування було таємним. Отримали три пропозиції:

РЕКЛАМА

  1. Господар.
  2. Утирок.
  3. Ніхто не бачив мою коробочку з-під кіндера?

Зійшлися на тому, що як хахаля не назви, він хахалем і залишиться.

9 лютого.

Вночі запитав у господині, чи не знає вона, як на котлі регулюється температура опалення. Та хотіла вибігти з кімнати, але з переляку вибігла в стіну. Кіт сказав, що я затупив. Згоден, там же регулятор є…

11 лютого.

Подивилися «Хроніки Нарнії». Кіт вражений. Весь день сидить у шафі, щось бурмоче, постукує по стінках.

12 лютого.

Ось так сидиш іноді, сумуєш… Ну як сумуєш… Просто в тугу впадеш… Від погоди, від зими, яка ніяк не закінчиться… А тут хахаль як послизнеться на сходах, так як рахуватиме дупою всі сходинки… Ось сидиш так, дивишся на нього… Ну як дивишся… Валяєшся на долівці, від реготу не в силах піднятися… А настрій покращився… Халк говорить щось про плагіат і про якогось Гришковця. Не знаю, про що це він… І взагалі, я – Домовик! Мені можна!

14 лютого.

Хахаль з господинею пішли в ресторан. Кіт притягнув валентинку з підписом: «Улюбленії нечисті від царя звірів». Запитав у нього – а де сам цар? Тепер не розмовляє зі мною. А з чого це я – нечисть?..

 17 лютого.

Довгим зимовим вечором проколювали хахалю літню гуму. Ось такий парадокс! А тому що комора – не місце для непотребу. Це наш з котом штаб!

 18 лютого.

Розгадували сканворди. Дерево родини соснових, три букви. Халк припустив, що це, безумовно, те саме дерево, яке використав у сюжеті одного зі своїх романів один з… загалом, я його не дослухав. Кіт же сказав, що це… Коротше, потрібно взятися за його виховання.

 20 лютого.

Розважаємося як можемо. Кіт поцупив ключі і бігав з ними по будинку, кричав, що він – Паспарту. Старець Фура, в особі Халка, сидів на горищі і загадував нам загадки. У підсумку Паспарту замкнули в коморі. Старця обіймає господиня. Загалом, скарбниця не відкрилася.

23 лютого.

І все-таки за ВДВ!

25 лютого.

Скоро весна. Кіт наводить марафет. Попросив мене дати йому кілька уроків вокалу. Вивчили «Чорного ворона» і «Ворогові не здається наш гордий Варяг». Судячи із тремтячих рук господині, вона не любить класику. Вона любить молитви.

28 лютого.

Голуби доставили анонімне повідомлення: «Ти хто такий? Давай, до побачення! Зустрічаємося 1 березня на галявині. Приходь один, ми теж прийдемо одні». Невже це той, про кого я думаю? Завтра йдемо на стрілу.

[nextpage title=”Щоденник домовика 12 частина”]

Домовик в супроводі Кота, з’явився на галявині в призначений час. Халк залишився вдома з господинею. Домовик недовірливо поглядав на Кота, який бігав по галявині і ловив уявних коників.

— Може досить вже? — невдоволено гримнув він, — до серйозних людей прийшли на зустріч, між іншим!

— А що ти мене постійно стримуєш? Я в лісі жодного разу не був. Мені тут цікаво! Дивись скільки коників наловив, — з цими словами Кіт простягнув Домовbre свою лапу, в якій, звичайно ж, нічого не було.

— Кіт! Березень місяць на дворі! Які коники? Їх ще немає, сплять вони… Або чим вони там займаються взимку?!

— Не руйнуй мої ілюзії! Звідки в тобі стільки жорстокості?- завищав кіт і, прикрив лапами свої вуха.

Домовик зітхнув і тут же помітив якесь ворушіння на іншому боці галявини.

— Кіт, кіт! Зроби вигляд посуровіше! Здається йдуть, — той не придумав нічого суворіше, ніж розпушити хвіст, притиснути вуха і розпластатися по землі.

Лісовик неквапливо підійшов до них і зупинився в декількох кроках. Якийсь час вони, вивчаючим поглядом оглядали один одного.

— Товар приніс? — запитав Лісовик.

— Який товар? — спантеличено промовив Домовик.

Лісовик помітно забарився, було видно, як розмова з перших слів пішла не за сценарієм.

— Значить, не приніс?

— Та який ще товар? — Домовик розуміюче похитав головою.

— Ну звідки я знаю? — знизив голос Лісовик, — мені сказали, що всі серйозні зустрічі починаються саме з цього питання.

— Це хто сказав?

— Так… є тут один, — він озирнувся в бік лісу, — а навіщо з собою взяв? — Лісовик кивнув на кота.

— А що, мене видно чи що? — розчаровано відгукнувся кіт.

— А навіщо ти он того притягнув? — Домовик махнув рукою в бік самотньої берізки, з-за якої визирала величезна дупа ведмедя. Лісовик глянув на чудеса маскування і, скрушно похитавши головою, прикрив рукою очі.

— Гаразд, проїхали, — перевів розмову Лісовик, — розказуй, ти хто такий? Чиїх будеш?

— Я — Домовик.

— Я бачу, що не таксист! Звідки до нас завітав?

— З міста переїхав.

— Людей скільки у тебе?

— Двоє. Молодята.

— Де морозиво? — підстрибнув на місці кіт, — пломбір або в стаканчику? Чесно кажучи, я більше з повітряним рисом люблю, але якщо його…

— Кіт! — перебив його Домовик, — ти на нього уваги не звертай, він у мене хворенький злегка, — сказав він, звертаючись уже до Лісовика.

— Та я бачу, — відповів він і ще раз озирнувся на ведмедя. Той, здається, досі перебував в повній впевненості, що його зовсім не видно. За його логікою, якщо не видно, то й чутно теж не повинно бути. Тому, він дозволив собі стиха заспівати веселу пісеньку і плямкати, принесеною з собою в паперовому стаканчику, малиною.

— Курити є? — запитав Лісовик.

— Ні, я не курю.

— Та я теж, — зітхнув начальник лісу, — це я так… розмову підтримати. Загалом, давай по пунктах. Ти там своїх виховуєш або як зазвичай?

— А як зазвичай? — поцікавився Домовик.

— Зазвичай ніяк. Обледащіли всі вже! Ти в курсі, що у нас ніхто не вірить?

— Я вірю! — подав голос кіт.

— Та помовч ти! — продовжив Лісовик, — вірить він… люди не вірять! Сміються над нами, бабайками називають, дітей лякають нами. А самі не вірять! Ми для них — пусте місце! Нас немає! Є у них телевізор, є комп’ютер. Бояться лише того, що воду відключать або затримають зарплатню. Ось це страшно для них. Нічого святого! Нечистю нас називають. Це з яких пір ми стали нечистю?

Кіт винувато опустив очі і зробив вигляд, що розглядає щось надзвичайно цікаве на своїй лапі.

— Ми їм допомагали завжди, — Лісовик став говорити голосніше. Навіть ведмідь перестав плямкати і з цікавістю виглянув з-за берези, — раніше до нас зверталися за допомогою! А зараз що? Не потрібні стали? Ось така подяка! Спасибі! — він замовк і приліпив на плече відпалий шматок моху.

Домовик задумливо насупив брови.

— Ти чого такий нервовий? Я не з цих. У мене порядок в домі. Зараз обживаємось поки на новому місці, але у мене все під контролем. Ти чого кликав мене?

— Так хотів познайомитися. Ми тут з Водяним за головних. Ось там річка, — він махнув рукою собі за спину, — він не прийшов, з бобрами греблю ремонтує. Наступного разу познайомишся. Я бачу, ти хлопець нормальний, будемо дружити.

— Взаємно, — Домовик потиснув простягнуту руку.

— Давай тоді відразу домовимося про все. Мої вас турбувати не будуть. Лісник тут є один, Кузмичом кликати. Нормальний мужик, правда, бухає. Але я йому не господар. З ним сам вирішуй. З зайцем, по можливості, менше спілкуйся. Чуєш, кіт? Це я тобі кажу.

Кіт кивнув і продовжив намивати свою морду.

— Інші, в принципі, всі адекватні. Проблем не буде. У тебе хто?

— У мене ось… — Домовик показав очима на кота, після вмивання забув засунути язик назад. — але він нормальний, зі своїми примхами, але хлопець хороший. Халк — собакевич, буддист. Зустрінеш — довго з ним не розмовляй. Не раджу. Але теж наш хлопчина, непоганий. Господині краще поки не показуйся, вона у мене нервова останнім часом. А ось хахаль її — той ще фрукт. Його не шкода. Якось так…

— Ну домовилися! — Лісовик ляснув дрмовика по плечу, — все, я побіг, справ по вуха. Давай, удачі тобі, побачимося!

— Лісовик!

— А?

— А он той теж з твоїх? — Домовик кивнув на невисоке дерево.

— А.. Це… Це Чешир. Він тут, ніби як місцевий літописець. Особливо ні з ким не спілкується, зате постійно рот до вух, хоч зав’язочки приший. Ми його не чіпаємо.

— Ну зрозуміло. Гаразд, бувай, побачимось!..

Витяг із щоденника домовика:

1 березня.

Ходили на зустріч. Поспілкувалися з Лісовиком. Хороший хлопець, правда мохом поріс, як чушка якась. Кіт притяг з лісу якусь деревинку, каже, що це чарівна паличка і ,якщо він захоче, то всіх перетворить в жаб, а хахаля — фікус. Халк сказав, що в попередньому втіленні він вже був жабою. Просить звернути його в качкодзьоба. Час від часу не легше. Піду в димоході посиджу.

Витяг із щоденника Лісовика:

1 березня.

Сходили. Познайомилися. Ведмідь зіпсував всю малину. У всіх сенсах. Сек’юріті, блін, туди його в калюжу! Кіт у Домовика взагалі не в собі, по-моєму. А загалом, нормальні пацани. Піду бобрам цвяхів дам. Коли вже вони вгамуються?

Витяг із щоденника Кота:

1 березня:

…може в ялицю? Ні.. А якщо йоржик? Не те… В трилітрову банку! Не піде… О! У фікус! Точняк!

[nextpage title=”Щоденник домовика 13 частина”]

2 березня.

Розповідав Халку про зустріч із Лісовиком. Не відразу помітив, що розповідаю при хахалі. Штірліц ще ніколи не був такий близький до провалу… Хахаль вийшов у вікно, дивом не збивши квітку, що стоїть на підвіконні. Халк подивився на квітку і сказав, що явка провалена.

3 березня.

Ось і в наш дім прийшла біда. Господиня підсіла на «Чудовий вік». Під час перегляду запитав у неї, де лежить ополоник. Відповіла, що у другому ящику і попросила не заважати. Здається, тепер моя черга викликати священика.

РЕКЛАМА

5 березня.

Кіт сказав, що до смерті боїться закритих дверей. Відкрив. Той сказав, що обожнює сидіти на порозі. Закрив. Той сказав, що до смерті боїться закритих дверей… Халк сказав, що з точки зору принципу невизначеності Гейзенберга… загалом, пишу з астралу. Вассерман тут клеїть шпалери.

6 березня.

Приходив заєць, сказав, що Лісовик попросив сухариків і попити. Передав звичайно, але щось мені підказує, що десь мене надурили…

7 березня.

Хахаль запропонував господині зробити селфі. На всяк випадок, вийшли з котом з кімнати. А то мало що…

8 березня.

Міжнародний жіночий день. Хахаль подарував господині перфоратор. В принципі, очікувано, тому що на 23 лютого він отримав у подарунок сертифікат в Летуаль на 1000 рублів.

 10 березня.

Приходили з Міськсвітла. Один з електриків щось белькотів про сутінки, реєстрацію і світив у мене ліхтариком. Відстав, тільки коли Халк сказав йому, що тут усі свої. Він не перестає мене дивувати своїми зв’язками.

11 березня.

Дивилися «Хатіко». Халк ридає в коморі, Кіт додає олії у вогонь — сидить поруч і наспівує пісню мамонтеня. Господиня шморгає носом у ванній, хахаль жере на кухні. Безсердечна душа! Шукай тепер свій другий носок.

 13 березня.

Приходив покійний дід. Запитав: «Де німці?» і пішов у ліс. Все б нічого, але через годину прийшли німці і запитали: «Де дід?». Кіт показав їм дулю і послав в Нюрнберг. Більше ніхто не приходить.

14 березня.

Кіт склав вірш і попросив його записати:

«От і до нас прийшла весна.

Все непогано в мене.

З Домовиком ми молодці,

І на місці бубонці.»

Халк сказав, що в цілому, непогано, але треба попрацювати над стилістикою. Я був лаконічнішим, і висловив свої емоції одним словом. Кіт тут же матеріалізував це слово на килимку, за що отримав від господині. Ось така смерть поета… Переживає, що зашлють на Кавказ.

15 березня.

Увечері дивилися з котом на зірки і розмовляли про вічне. Іншими словами, дивилися «Танці на льоду» і обговорювали зростання тарифів ЖКГ.

16 березня.

Хахаль вряди-годи вирішив пограти з котом. Кіт був не в настрої і розписав своїми пазурами його руку під хохлому. Правильно, гжель нині не в тренді.

18 березня.

Грали в хованки. Халк сказав щось на індійському і кудись зник. Знайшов його в астралі. До речі, Вассерман вже натягнув стелі.

19 березня.

Господиня купала кота. Ось так, не знаючи про це, кіт відзначив день підводника. Тепер наш іхтіандр сидить біля каміна і п’є за тих, хто в морі. Господиня чистить гальюн Капітана Немо. Халка теж відмили. Той сказав, що ще трохи-і він би віддав кінці.

21 березня.

Повернувся покійний дід із лісу. Запитав, де тут можна припаркувати танк. Сказав йому, що у сусідів можна. Слідом прийшли німці і запитали, як вступити в партію? Здається, вони все-таки зустріли зайця..

23 березня.

Сперечалися з Халком про теорію Дарвіна. З людьми все зрозуміло — вони походять від мавп. І хахаль — яскравий приклад. Зі мною теж все ясно — Домовики походять від Печерних. А ось звідки з’явилися коти — це питання. Запитали у нього. Той сказав, що його знайшли в капусті. Судячи з усього, так воно і було.

24 березня.

Приходив Кузьмич, питав, чи немає у нас ножівки по металу, свердла по бетону та вівсяного печива. Кіт сказав, що бачив за парканом трьох бобрів і зайця. Щось мені підказує, що ці події якось пов’язані між собою…

25 березня.

Халк прийняв обітницю мовчання. В обід випадково впав у підвал. Кричав звідти щось про карму, чиюсь матір і руки хахаля, які ростуть зовсім навіть не з плечей. Загалом, обітниця закінчилася в обід.

27 березня.

Відзначали день Внутрішніх Військ. Кіт сказав, що відзначати не буде, так як тільки нещодавно позбувся своїх Внутрішніх Військ. Але все ж випив за господиню, яка дала йому таблетку.

30 березня.

Післязавтра перше квітня. Піду готуватися. Цей день запам’ятають всі!

Далі буде…

Фото – livejournal.com.

Джерело

Related Articles:

Close