facebook
ЖИТТЯ

У Олексія квиток «вистрілив» і потрапив в десятку, він виграв телевізор. І ось пішли ми за розіграшем …

Є у мене один дуже хороший друг, назвемо його Олексій. Хороший у всіх сенсах цього слова. Незважаючи на те що він займає досить престижну посаду (недержавну), все одно залишився добрим, простим і чуйною людиною, як і зі своїми співробітниками, так і з іншими людьми.

Недалеко від нас є один великий продуктовий маркет в три поверхи і там протягом місяця йшов розіграш лотереї, на кожні 300 гривень покупки видавався один лотерейний квиток. Половинку ти відривав і кидав в спеціальний ящик, другу залишав у себе. Призи були в принципі не бозна які, але супер-призи були смарт-телевізор, ноутбук і мобільний телефон. В той день вийшли результати лотереї і були вивішені всі виграшні номера.

РЕКЛАМА

На сам розіграш ми не пішли – не цікаво. Ми з ним подивилися наші результати на сайті організатора, за списком. Я, звичайно ж, нічого не виграв, навіть  зубожілий віник не дістався мені, втім як зазвичай я не був здивований. А в Олексія один квиток «вистрілив» і звичайно в саму десятку, він виграв телевізор. Сміялися, що ось везунчик, а телевізор-то власне йому на фіг не був потрібен. Навіщо йому 32 дюйма, коли вдома стоїть цілий кінотеатр. Але фортуна порахувала, що все-таки Олексію телевізор потрібен, а з нею  не посперечаєшся.

Вирішили сходити в той самий магазин, взяти коньячка і обмити удачу. На вході вони теж поставили стенд зі списком переможців номерів. Вийшли з магазину встали і прикурювати, а поруч зі стендом стоїть одна жінка середніх років з двома дітьми. Одягнені не те, щоб дуже бідно, але видно що достаток у них на порядок нижчий середнього. Поставила сумку поруч, в руках у неї штук 10 квитків і вона вдумливо повільно перебираючи своїми губами перевіряє номери. Діти тихо-тихо стоять і не дихаючи стежать за нею. Чуємо хлопчик дуже тихо, ніби боїться злякати удачу одними губами каже:

– Мамо, телевізор? Подивися.

Жінка подивилася на дитину, але нічого їй не сказала. З іншого боку за рукава її смикнула дочка:

– Мамо, знову не виграли? Може купимо як-небудь самі? Подивися ще раз.

Жінка, подивилася на номери лотерей, на стенд і заперечливо похитала головою. Бачу Олексій підійшов так до них впритул і через плече як ніби заглядає на стенд. Я думаю, робити йому нічого, чи що? Перевірили ж уже все. А він так подивився і потім звертається до жінки з посмішкою:

– Не поталанило? Телефон напевно хотіли дітлахи – і підморгує їм.

Жінка ледве-ледве посміхається:

– Та ні, ось телевізор всі просять. Наш старий, вже скільки ламався. Ніяк не зберемося купити новий, – посмішка у неї вийшла таки сумна.

– Мультики дивитися! Мама на роботі до ночі, вдома одним нудно, – заговорили жваво діти, але не весело.

РЕКЛАМА

– Так, нема чого сумувати! – посміхається Олексій, – Всяке в житті ж буває.

І раптом показує на сумку:

– А он у вас на сумочці ще один квиток валяється, випав напевно. Перевіряли його? Може він і є той самий ваш щасливий? – і підморгнувши дітям – Удачі! – взяв мене під лікоть і прошепотів: «Пішли швидше».

Ми відійшли всього на кілька кроків, як почули позаду, на всю вулицю, пронизливий радісний вереск дітлахів. Я подивився на Олексія:

– Їм потрібніше, – посміхнувся він і ми, не змовляючись, додали в кроці. Так, не кожен на таке здатний, подумав я.

Related Articles:

Close