ЖИТТЯ

Вам коли-небудь доводилось їздити в дитячі будинки?

Я їздила всього раз, проте цей раз мені запам’ятався на все моє життя. Не можу передати вам відчуття на собі пронизливих поглядів, які проникають в тебе до тремтіння. А діти…. Ці однакові зачіски, сірий одяг, та беззахисний вигляд.

РЕКЛАМА

Було це давно, років 25 – 30 тому. Організували ми суботник. Заробили грошей та вирішили на ці гроші зробити щось добре. Купили ми великий телевізор в дитячий будинок. Поїхали туди невеликою компанією.
Ми думали, що діти зразу ж всю увагу приділять новому телевізору, там до нам їх не буде діла. Як тільки ми вручили їм подарунок вони одразу обступили нас з всіх сторін. Вона дивилась на нас так, що важко було стримати сльози. До горла підступав великий ком, стриматись було вкрай важко. Я привезла з собою ще солодощі з дому. Простягнула їм долоні, і в цей момент зрозуміла різницю їх та домашніх дітей.

РЕКЛАМА

Я росла у звичайній родині. На кожне свято ми з братом вибирали собі подарунки, які батьки нам з радістю дарували. А ми ще перебирали. Це не хочу, хочу щось нове, цікаве, модне. А ці діти довго не думали. Взяли те, що було. В одну мить розібрали всі солодощі та одразу ж куштували.

І тут підійшла до мене одна маленька дівчинка. «Забери мене до себе, будь ласка. Я буду робити все, що ти скажеш. І посуд мити, і підлогу, і прибирати, і готувати, ти тільки забери мене звідси». Вона говорила дуже тихо, але очі її кричали. Мені було дуже важко, адже, мені було років 18-19 та я нічого не могла їй обіцяти. Тоді я тільки вийшла заміж, навіть про власних дітей ще не думала.
Після цього дня я вперше спробувала заспокійливе. Всю ніч не спала, турбували думку про цих дітей, особливо, про дівчинку, яка просила її забрати. З того часу я по особливому ставлюсь до дітей з дитячого будинку.
Тому, якщо вам колись доведеться побувати в дитячому будинку зробіть для них стільки хорошого, скільки можете.

Джерело: pixabay

Related Articles:

Close