ЖИТТЯ

Вчителю не потрібні 30 букетів у відрах. Хороша стаття, написана учителем! Є над чим замислитися

І в метушливому першому вересні з року в рік був один дивний момент. Коли на шкільному подвір’ї урочиста лінійка вже закінчилася, а до будинку і святкового обіду ми ще не добралися. Дивним був якраз момент переходу – фізичного, зі школи в будинок (недалеко, півтора квартали). Через букети…
Букетів завжди було за кількістю учнів, три десятка. Двадцять років тому вони всі майже були дачні: гладіолуси і айстри, від душі, оберемками. Море квітів – це красиво, яскраво, дух захоплює. Але рівно до тих пір, поки не встаєш перед вибором: що з ними робити?
Частина оберемків, приблизно тридцята, залишалася в класі, у вазі. Решту потрібно було нести додому. По дорозі неминуче окремі квітки падали на асфальт і залишалися там лежати. У деяких ламалися стебла, у інших м’яли пелюстки. Ніжні квіти перетворювалися просто в масу, краса – в перешкоду, що викликала роздратування і почуття крайнього незручності.
Незручно було нести, незручно викинути (думка взагалі блюзнірська, за неї відразу ставало соромно), незручно було все це розподіляти по відрах, вазах і тазиках вже вдома. Та й взагалі, квіти у відрі, аби куди поставити, – це дивно. Але по-іншому ніяк, навряд чи у когось вдома є 30 ваз. І по-справжньому завжди радував тільки один букет, той, що залишався в класі на вчительському столі. Стояв собі спокійно і самодостатньо, не втрачаючи ні сенсу, ні краси.
Зараз, двадцять років по тому, на перше вересня відбувається рівно те ж саме, тільки з дачними гладіолусами йти вже якось не комільфо. Все ті ж 30 букетів (з напруженими цінами на них), все той же подив, що з ними робити, все ті ж незручності з їх розподілом.
І все те ж питання: навіщо стільки? Навіщо взагалі кожному з 30 учнів дарувати вчительці букет? Думала, які можуть бути відповіді. “Так прийнято”, “Ну, а як без квітів?”, “Тому що це свято”, “На знак поваги”, “Щоб порадувати”.
Але щоб порадувати, досить одного.

Наприклад, від усього класу: коли батьки заздалегідь зібралися, зателефонували, списалися у вайбері, вибрали елегантний, завзятий, веселий, розкішний, строгий, стриманий, незвичайний, в загальному, що підходить саме вашій вчительці букет, і подарували. З турботою про людину, її вази і відра, осмислено і дійсно бажаючи зробити приємне.
А зекономлені гроші, звідси не пішли у відро, не впали на асфальт, не зламані в руках, не зів’ялі на післязавтра, можна перевести тим, кому потрібна термінова допомога на лікування.
Можна так само, як і букет, вибрати всім класом, уважно і з турботою, кому ви хочете допомогти. Всі разом і дружно. Для дітей це стане першим уроком в шкільному році, уроком осмисленості, підтримки і допомоги. Для дорослих – теплим почуттям прилучення до чогось важливого і великого.
Десятки тисяч гривень, відданих легко, не замислюючись, для порятунку чийогось життя. Гарне вийде перше вересня.

Вчитель початкових класів однієї зі шкіл України розповідає…
Мені зовсім не образливо, що мені не принесуть букетів 1 вересня.
– Це була пропозиція однієї з мам. Не можу сказати за всіх, але більшість відразу підхопили ідею. Якщо хтось і був проти, то він ніяк не проявив себе. Мені зовсім не образливо, що мені не принесуть букетів 1 вересня. Навпаки радісно. Може бути, завдяки цій акції відбудеться масове звільнення від стереотипу, коли кожен батько вважає належним подарувати вчителю букет, не розуміючи, навіщо це робить він, навіщо це робить дитина, чи треба дійсно це вчителю.

Реклама

Виходить, що багато хто робить це зовсім формально. Зрозуміло, що формально це знак вираження подяки вчителю, але ж його можна висловлювати не тільки квітами і не тільки 1 вересня.
І, як було запропоновано людьми, які це все затіяли, можна подарувати один букет. Або це можуть бути просто слова не обов’язково 1 вересня, а в той день, коли хочеться говорити слова подяки.
Коли в моєму особистому досвіді це відбувалося, коли підходили батьки і говорили якісь слова, не за графіком, а спонтанно і зсередини, було видно, що ці слова виходять з серця, що батьки дійсно вдячні. І це, звичайно, не порівняти.

Не кажучи вже про те, що взагалі ця акція дуже важлива для людей, які можуть і хочуть допомогти. Це прояв суспільного усвідомлення проблеми. Мені здається, це хороша ідея. Дуже вразили цифри. Коли замислюєшся, скільки витрачається грошей на 8 березня, 14 лютого, 1 вересня, виникає внутрішній протест. Але, чесно кажучи, зовні я з ним нічого не робила. Здорово, що знайшлися такі люди і організували це.

 

Реклама
1 2Наступна сторінка
Читати далi

Також цiкаво:

Close