facebook
ЖИТТЯ

Ведмедиця привела свого ведмедика до дівчини, щоб вона витягла з лапи ведмежати скалку

Це було влітку, був ранок на вулиці стояло свіже повітря. Птахи прокинулися раніше за всіх, і розбудили інших своїм гарним співом.

Я одягла сукню і вирішила сходити на озеро. Вранці там ще красивіше ніж в селі. Вода в озері спокійна, а над водою легкий туман. У нас на озеро була тільки одна дорога, і щоб туди потрапити потрібно було проходити по краю лісу.

РЕКЛАМА

В цьому теж були свої плюси, в жарку погоду гіллясті дерева переховували від сонечка. Щоранку щось змінювалося в цій дорозі, то квіти розквітнуть, то суниця дозріє.

А в цей раз я зустріла на дорозі ведмедицю з ведмежатами. Я щоб їх не лякати тихесенько присіла біля дерева, і чекала коли вони пройдуть.
Ми ведмедів особливо не боялися, їх в лісі було мало, та й часті гості села вони стали. Але все одно потрібно було бути обережною. Але сховатися від неї у мене не вийшло, ведмедиця рухалася до мене, і носом підштовхувала одного з ведмежат.

Я трохи злякалася, ведмедиця підштовхнувши до мене своє дитя, почала відходити назад. Я щоб зрозуміти що вона хоче, почала повільно підходити до ведмежати.

Ведмедиця поводилася спокійно, я побачила що дитинча тримає лапу, виявляється в лапі була велика скалка, яку вони не могли витягнути. Я взяла на руки ведмедика, і різко витягла скалку, маленький загарчав, ведмедиця зробила крок до мене, а я навпаки відійшла назад. Загалом все закінчилося добре, я допомогла тварині.

РЕКЛАМА

Якщо чесно, то я не знаю про що я думала в той момент, будь-хто мені скаже, що такого робити не можна. Але я розуміла що мене вони не чіпатимуть, їм потрібна була допомога. У нашому лісі ведмеді не бояться людей, у нас мисливців немає. Тому людей не чіпають.

За матеріалами: kaifovo.info

Related Articles:

Close