ЖИТТЯ

«Великі» історії про «маленьке» щастя

Вчора йшла ввечері додому та помітила на дверях оголошення написане від руки: «Люди добрі, якщо хтось знаходив неподалеку від під’їзду 100 гривень, то принесіть їх, будь ласка, у квартиру No35. З повагою, ваша сусідка Любов Семенівна». Не думаючи я вийняла з гаманця 100 гривень та пішла до моєї сусідки.

Вона розповіла, що хотіла купити продукти, але по дорозі до найближчого магазину гроші розгубила. А економити то потрібно. А тут така сума. Гроші вона не взяла та сказала: «Ви вже 5-та за сьогодні, хто повертає мені «мої» гроші. Я взяла сотню у першої людини, але тепер сумніваюся, що вона була дійсно моєю!». Після цього вона мені подякувала, обняла мене та запросила на чай. Я відповіла, що незабаром прийду і почала думати: «люди, які ж ви чудові!»

РЕКЛАМА

Коли я ще працювала баристою у маленькому кафе, то мені запам’ятався один випадок. Чоловік, що купував каву заплатив за каву наступної клієнтки та сказав: «У мене був жахливий день, а вона так щиро посміхалася, що зробила його кращим». Клієнтка була здивована, коли я її повідомила, що за її каву заплатили та зробила теж саме для наступного клієнта. І так 5 людей! 5 прекрасних людей!

Недавно, знайшла мобільний телефон мого покійного чоловіка та була здивована, що там до 50 повідомлень від нашої доньки. У кожному повідомленні вона розповідала про сумні та веселі події у нашому житті. У кінці кожного повідомлення було: «Тат, ми з мамою сумуємо і все ще так само сильно любимо тебе!».

Спішачи на роботу помітила бабусю, що продавала маленький букет квітів. Вона сиділа на жахливому холоді та мені стало її щиро шкода, я купила той букет, який продавався за 30 гривень, за 200. Радісна бабуся не знала, як мені дякувати, обняла мене та побігла зі словами: «Сьогодні зроблю дідові його улюблену запіканку!». Букет цвів десь місяць, а потім я засушила його.

Коли я розсталася зі своїм чоловіком та ледь не плакала сточи у черзі продуктового магазину, до мене підійшла маленька дівчинка зі словами: «Я хочу, щоб ти мене взяла на ручки!». Я вирішила, що вона загубилася і підняла її, тоді вона сказала: «А тепер я хочу, щоб ти посміхнулася!». Після цього я просо не могла не засміятися.

Люди будьте добрішими один до одного. Інколи одна куплена кава чи букет зможе ощасливити когось набагато більше, ніж ви собі уявляєте!

РЕКЛАМА

velyki-istorii-pro-malenke-shchastia
svetmaiaka.ru

Related Articles:

Close